Однією з вершин мистецтва чаювання вважається японський ритуал. Суть церемонії відображають чотири принципи , сформульовані її творцем вересня Рікю: ва, кеі, сей, дзяку, що означає – гармонія, повага, чистота, спокій.
- Гармонія – у відносинах між людьми, гармонія людини і природи, гармонія чайного посуду та манери її використання;
- повага – до всіх і кожного, що виходять з щирого почуття подяки за саме існування;
- чистота – фізична і духовна;
- спокій – той самий душевний спокій, який приходить з розумінням перших трьох принципів, заради якого чай і заварюється.
У стародавній японській столиці Кіото, де до цих пір існує близько трьох тисяч храмів, є особливий дивовижний комплекс, в якому зосереджені прославлені японські сади, засновані ще в XVI-XVII ст. Двадцять чотири храми і кілька десятків садів розташовані на невеликій території, сади примикають до дерев’яних монастирських будівель (головному будинку настоятеля, павільйону для медитації, чайного будиночка тощо) і в різних своїх частинах неоднакові, змінюючись від повороту до повороту воістину нескінченною низкою просторових композицій , колірних і фактурних сполучень, тонко виражених настроїв.
Ченці монастирів Дайтокудзі сповідували дзен-буддизм, який з’явився, як і чайн церемонія,спочатку в Китаї в VI ст. Культура чаювання прищепилася на японському грунті в XII-XIV ст. До XVI ст. японський дзен-буддизм пережив вже свою власну історію, в результаті якої найбільш популярною виявилася школа Ріндзай, саме вона і протегувала створення монастирів і садів Дайтокудзі.
Дзенські ченці не тільки шукали найкоротші шляхи до осяяння, а й розробляли теорії про найшвидше і ефективне досягнення мети в будь-якій справі – в боротьбі, малюванні та віршуванні, в танці і аранжуванні саду або букета, в приготуванні чаю.
Як же відбувається чайна церемонія в сучасній Японії?
Господар будинку надсилає запрошення друзям, і ті за два-три дні до чаю дякують йому за виявлену увагу. В день чаювання гості збираються за 15-20 хвилин до призначеного часу в спеціальній кімнаті й вибирають почесного гостя (секяку), яким здебільшого стає людина старшого віку або високого соціального статусу. Чаювання починають з густого чаю. Господар розставляє весь посуд так, щоб він був під рукою, і починає чайне дійство. Спочатку напій готується в одному великому горняті для всіх гостей. За традицією, гості по черзі п'ють з нього, передаючи одне одному.
Вважається, що це викликає відчуття близькості. Всі гості висловлюють своє захоплення великим горням для чаювання, секяку від імені усіх просить господаря розповісти історію цього посуду. Після густого чаю подається рідкий. В цей час вносять подушки і таці з тістечками. Рідкий чай готується для всіх відразу в декількох філіжанках. Причому, перед тим як пригубити горнятко, його тричі повертають за годинниковою стрілкою, а коли воно спорожніє, - повертають ще двічі.Чайна церемонія, відома в Японії як тяною, є естетичним обрядом, властивим японській культурі, який визначає порядок і процес чаювання подрібненого в порошок зеленого чаю матча.
За минуле століття традиції Шляху Чаю стали міцнішими, і зараз це унікальне явище відомо на весь світ. Послідовники Сен-но-Рікю, послідовники з чайних шкіл будинку Сен продовжували та розвивали стародавні традиції. Найбільш значні фігури у сучасному чайному світі - послідовник Великого майстра в п’ятнадцятому поколінні Сен Генсіцу та його наступник, сучасний глава школи «Урасенке» Дзабосай Сен Сосіцу XVI. Завдяки старанням та піклуванню Сен Генсіцу традиції школи «Урасенке» стали відомі більш ніж у 60 країнах світу, де за п’ятдесят років активної освітньої діяльності багато людей отримали можливість познайомитись з живою культурою японського Чаю.
Естетичні ідеали Шляху Чаю лягли в основу багатьох видів японського мистецтва та ремесел, збагатили японську культуру; вони й зараз визначають основні принципи японського етикету та смаку. Шлях Чаю охоплює не тільки процедуру приготування чаю та спілкування з гостями, але й виготовлення чайного посуду, знання образотворчих мистецтв, літератури, каліграфії, проектування та будівництво чайних домів та кімнат, садову архітектуру. Тому, хто вивчає світ чаю необхідно самому сісти за гончарське коло, взяти в руки кисть, спробувати на себе труд архітектора та столяра.
Комментариев нет:
Отправить комментарий