Азійські правителі вірили: якщо хтось замислив їх отруїти, то на наявність отрути в їжі чи напої, змінивши свій колір, вкаже китайський порцеляновий посуд — сулії, чаші, тарелі. Тому порцеляну виписували з Китаю. Ця країна дала 1 соту шедеври порцеляни, секрети виготовлення якої передавалися з покоління в покоління.
У VII ст. за доби династії Тан (618—907) з’явилися перші витвори з білої прозорої порцеляни. У період династії Сун (960—1279), неначе змагаючись із самою природою, керамісти створювали вази кольору «неба після дощу», застосовували для прикрашання бісквітної порцеляни кольорову емаль. Поряд із витонченими і стриманими за стилем творами в розписах часто спостерігаємо півонії або чорний підполивний орнамент.
Розквіт китайської порцеляни припадає на панування династії Мін (1368—1644). З’являється синій колір і вперше створюються зразки білої порцеляни з малюнками на поливі після обпалювання («у цай» — п’ятиколірна порцеляна).
Форми порцелянових виробів найрізноманітніші: вази для квітів, дзбани різного призначення тощо. Серед мотивів розпису переважають півонії й хризантеми, плоди і тварини, трапляються пейзажі й жанрові сценки, що копіюють живопис і візерунки шовкових тканин. Дуже частим є зображенняімператорського І дракона, якого легко розпізнати за п’ятьма кігтями.
Триває й виготовлення однотонної порцеляни, поступово вводиться зелений колір.
У період правління Маньчжурської династії (XVII—XVIII ст.) порцеляни сягало сотні тисяч витворів. З цією епохою пов'язана діяльність кераміста (XVI ст.) Тинь Іна, який створив низку праць із керамічного виробництва і дав опис 58 типів орнаментації порцеляни.
За цві доби віртуозна майстерність керамістів сягнула вершин у виготовленні сапфірово-синіх речей на кобальтовій основі. Випускаються також огірково- зелені, фіолетові, жовті, червоні вироби. Білий колір має кілька відтінків: молочний, мигдалевий, слонової кістки тощо.
Переважають, однак, багатоколірні вироби з візерунком: біло-сині, «зелене сімейство» з фігурками або квітами, виконаними кількома зеленими тонами на білому тлі, «чорне сімейство» з багатоколірним орнаментом на глибокому чорному тлі і «рожеве сімейство» з блакитними тонами і ніжними переливами відтінків.
На виробах «зеленого сімейства» найчастіше зображено сюжети з легенд, іноді батальні сцени; на рожевих, що мали великий успіх у європейських знавців, — фігури жінок і квіти ніжних відтінків. Орнамент нерідко містить символічні мотиви щасливих віщувань: метелик (довголіття), кажан (щастя) і т. ін.
Китай по англійськи China - Чайна - що означає також Фарфор.
Витонченість форм, чистота і білизна черепка, багатство візерунка і барвистість розпису притаманні витворам XVII—XVIII ст. Пластичністю форм вирізняються фігури божеств, міфічних героїв, легендарних красунь.
Серед безлічі творів XVIII ст. — чашки і блюдця з порцеляни «яєчна шкаралупа» — свято технічної витонченості, крихкості й манірності.
Велику колекцію китайської порцеляни зібрано в Музеї порцеляни в Цзин-дечжені — провідному центрі її виробництва.
Сучасна китайська порцеляна здебільшого проста за формою, хоча трапляються й майстерно виконані, складні за технікою вироби, наприклад вази у формі ажурних ієрогліфів.
У VII ст. за доби династії Тан (618—907) з’явилися перші витвори з білої прозорої порцеляни. У період династії Сун (960—1279), неначе змагаючись із самою природою, керамісти створювали вази кольору «неба після дощу», застосовували для прикрашання бісквітної порцеляни кольорову емаль. Поряд із витонченими і стриманими за стилем творами в розписах часто спостерігаємо півонії або чорний підполивний орнамент.Розквіт китайської порцеляни припадає на панування династії Мін (1368—1644). З’являється синій колір і вперше створюються зразки білої порцеляни з малюнками на поливі після обпалювання («у цай» — п’ятиколірна порцеляна).
Форми порцелянових виробів найрізноманітніші: вази для квітів, дзбани різного призначення тощо. Серед мотивів розпису переважають півонії й хризантеми, плоди і тварини, трапляються пейзажі й жанрові сценки, що копіюють живопис і візерунки шовкових тканин. Дуже частим є зображенняімператорського І дракона, якого легко розпізнати за п’ятьма кігтями.
Триває й виготовлення однотонної порцеляни, поступово вводиться зелений колір.
У період правління Маньчжурської династії (XVII—XVIII ст.) порцеляни сягало сотні тисяч витворів. З цією епохою пов'язана діяльність кераміста (XVI ст.) Тинь Іна, який створив низку праць із керамічного виробництва і дав опис 58 типів орнаментації порцеляни.За цві доби віртуозна майстерність керамістів сягнула вершин у виготовленні сапфірово-синіх речей на кобальтовій основі. Випускаються також огірково- зелені, фіолетові, жовті, червоні вироби. Білий колір має кілька відтінків: молочний, мигдалевий, слонової кістки тощо.
Переважають, однак, багатоколірні вироби з візерунком: біло-сині, «зелене сімейство» з фігурками або квітами, виконаними кількома зеленими тонами на білому тлі, «чорне сімейство» з багатоколірним орнаментом на глибокому чорному тлі і «рожеве сімейство» з блакитними тонами і ніжними переливами відтінків.
На виробах «зеленого сімейства» найчастіше зображено сюжети з легенд, іноді батальні сцени; на рожевих, що мали великий успіх у європейських знавців, — фігури жінок і квіти ніжних відтінків. Орнамент нерідко містить символічні мотиви щасливих віщувань: метелик (довголіття), кажан (щастя) і т. ін.
Китай по англійськи China - Чайна - що означає також Фарфор.
Витонченість форм, чистота і білизна черепка, багатство візерунка і барвистість розпису притаманні витворам XVII—XVIII ст. Пластичністю форм вирізняються фігури божеств, міфічних героїв, легендарних красунь.
Серед безлічі творів XVIII ст. — чашки і блюдця з порцеляни «яєчна шкаралупа» — свято технічної витонченості, крихкості й манірності.
Велику колекцію китайської порцеляни зібрано в Музеї порцеляни в Цзин-дечжені — провідному центрі її виробництва.
Сучасна китайська порцеляна здебільшого проста за формою, хоча трапляються й майстерно виконані, складні за технікою вироби, наприклад вази у формі ажурних ієрогліфів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий